Ой гори, гори — сиві душі,
стовпів базальтових хребти,
холодного мовчання кручі
в безсмерті прожиті віки.
Вас не здолає лихом смута,
не вжалить скрутою печаль,
мечем не скорить сила люта,
не зачарує синя даль.
Гранітних скель кілкі колони,
туманів сірих пелена…
В відлунні б’ють печерні дзвони,
лунає слави давнина!
Розкрили плечі гордовито,
від тої першої пори…
На хмари дивитесь сердито,
піднявши шпилі догори!
Ммогутніх предків породили,
кормили мужністю в лісах,
від стріл ворожих боронили,
любов плекали в їх серцях…
Тече по жилах роду сила,
Карпатський дух живе в віках!
Вас ніч до долу не схилила!
Вас не зламав безодні страх!!!

2 коментарі “КАРПАТСЬКИЙ ДУХ”
краса гір надихаюча
Надзвичайно потужна і філософська пейзажна лірика, має дуже особливий авторський погляд і стиль , мене все дуже вразило. Бажаю нових творчих натхнень. З повагою Валерій. Київ. Дякую, що прочитали мою поезію-ескіз про долю Квітки-Цісик