То, не любов їх роз’єднала,
жаги невпинна круговерть.
Гордині янголи повстали —
подарували людям смерть.

Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно труть пекельні жорна
все те, що зрощено було.

Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син,
закрив Ісус блакитні очі,
розправив крила чортів млин.

Які думки — такі ми люди!
Куди ведуть — туди йдемо!
Ми наче загнані приблуди,
таврують нас, нам все одно.

Що породив, того не згубиш!
Любов — це зовсім навпаки!
Коли в душі печать не носиш,
полюбиш все що навкруги.

Ісус живий, та буде жити!
Хто дарував, той не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто возлюбив, той не помре!

Тоді рожденний та надалі…
Зрощений правдою в віках,
розп’ятий в муках і печалі,
воскреслий в праведних серцях!

Пройшов крізь біль, поневіряння,
пізнавши яд черствих сердець,
простивши зраду та знущання,
Господніх намірів творець!