Для голосування необхідно авторизуватись

Прозорий попіл

                              «Попіл, але прозорий.

                                Він мене веселить.

                                Я в ньому бачу самого себе.»

                                                          (Григорій Сковорода)

У жмені своїй

Затискаю попіл,

Сію його, як сіють зерна:

Попіл прозорий.

Падає він на землю зорану

(Зоряну),

Падає він на каміння,

Падає він на коріння,

Падає він на води дзеркало,

Падає він у душі людської безодню

І проростає вогнем –

Деревом язикатим, зіллям сонячним –

Попіл прозорий.

Збирав його не рік, не два

Левадами та гленами,

Торфовищами та долинами,

Де колись стояли селища

Диваків-гелів:

Прочан свого святого острова.

Збирав я той попіл прозорий,

Що вікував тут не одне літечко,

Не одне століттячко

І не одне тисячоліттячко,

І зрештою втямив, що попіл – то зерна:

Тільки прозорі й не видимі,

Які сіяти тепер мушу:

Скільки років моїх вистачить:

Бо попелу того вдосталь:

Попелу Вітчизни нашої…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій