Для голосування необхідно авторизуватись

Дороги самотніх

                             «І тоді ми пішли розійшлись хто куди

                               Пілігрими сумнівів вигнання…»

                                                                  (Гійом Аполлінер)

На шляху

Хтось поставив тріснутий глек

Ліплений кульгавим гончарем

З сірої ірландської глини

На скрипучому колесі озер,

Замісивши мертву глину-прах на воді

З білої хмарини плачу.

Чому

Він лишив цей глек на перехресті

З надією наповнити його прощаннями?

А ми розходимось-розбрідаємось,

Самотні пілігрими віри рибалок,

Вояки зі старими ниючими ранами,

Повторюючи одне слово: «Ерінн»,

Солдати Долі,

Вдягнені в сині сорочки неба.

І тільки голоси бардів

Далекої епохи короля Домналла О’Нейлла*

Супроводжують нас – вічно самотніх

У нескінченній подорожі

Під тьмяними зорями.

І тільки голоси дерев шепочуть:

«Ерінн го бра!»

Примітки:

* – Домналл О’Нейлл – верховний король Ірландії, 956 – 980 роки правління.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій