Для голосування необхідно авторизуватись

Дзеркало осіннього вітру

                                        «Ліхтар в саду.

                                          Вкотре він ладен був згаснути!

                                          Вкотре…»

                                                                                 (Йоса Бусон)

Осіння трава

З чисто бурбонським спокоєм

Шепоче мені – такому ж вицвілому

Про епоху мовчання та фарб густих –

Про часи Генріха Восьмого.

Як хочеться у прозорій непотрібності

Дзеркало на вулицю виставити,

Щоб його перехожі сахалися,

В душу свою потріпану зазираючи.

Як хочеться підошви черевиків своїх

Сонцю іронічному показувати

Хай з мене старого насміхається –

Весь світ обходив шукаючи

Чи то істину чи то тінь її,

А знайшов журавля білого

Такого ж як сам сивого.

А в провулках сміються юродиві,

А будинки як сніг загублені,

А люди як сновиди зачаровані,

А діти небом заколисані,

А книги на смітник пожбурені,

А я все у вікно дивлюся

На вас – перехожі і привиди…

1

Автор публікації

1 124
Коментарі: 46Публікації: 829Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій