Для голосування необхідно авторизуватись

Гра в хованки

                           «Оселюсь я відлюдником і слухати буду бджіл.

                            До мене прийде спокій там сповільненим дощем.»

                                                                                   (Вільям Батлер Єйтс)

Колись давно я піднявся на вершину гори Кокнарі, що в графстві Слайго у Коннахті. На верхині цієї кори височіє кам’яний курган, насипаний багато тисячоліть тому. За легендою, в глибинах цього кургану похована королева Медб. Стоячі на вершині кургану я думав про сиву давнину моєї сумної Ірландії. І тут помітив чорну грозову хмару, що сунула небом. Почало гриміти і блискавки, що освітлювали небо – таке ж сумне як в часи короля Лугайда мак Лоегайре. І тоді я написав таке:

Бавимося в хованки

Зі старою худорлявою жінкою

Вдягненою в біле,

Що тримає в руках

Серп і косу

Що зроблені з заліза

Допотопних метеоритів.

Граємося в піжмурки

З бородатим дідом

У якого всі посмішки

Сумні як осінній дощ,

У якого всі жарти

З журбою старих криниць.

Ми – гравці у кумедні ігри –

Завжди дитячі,

Але завжди азартні.

Ми – діти чорної землі

І спраглого сонця.

Ми – люди.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій