Для голосування необхідно авторизуватись

Хаос і світло

                                      «Великий крик

                                        Кинутий хаосом світлу»

                                                                 (Еміль Верхарн)

У колодязь старого міста

Темного, наче ніч у задушній сельві,

Затхлого, наче нотатки конкістадора,

Я занурюю дерев’яне відерце.

Відерце сонця.

А ви питаєте, що там намальовано

На його округлій поверхні:

Чи бодай хтось, бодай безкрилий

Намалював стигле яблуко

Чи може плямистого птаха

З гострим дзьобом

І сутрами Далай-Лами

У пазуристих лапах.

У залізну скриню нетутешнього міста

Я ховаю свої фобії

Порізані на кавалки ножицями історії,

Я ховаю дитячі іграшки

Якими бавився мисливець Ернест

Коли жив дитиною на березі озера.

А ви ще питаєте, чи то зайчики,

Чи то може клишоногі ведмедики,

Чи просто слова самогубця-батька,

Чи старий ніж іржавий,

Яким різали хліб на тісній кухні,

Чи думки божевільної матері,

Чи просто хмари над озером Мічіган

І містом цибулі дикої.

У мідну чашу чужого міста,

Зажди не нашого, зажди ворожого,

Я наливаю вино журби:

Пийте його каламуть чорну,

Розливайте його краплями

На клумби, де ростуть гладіолуси –

Квіти меча й Колізею,

Напоїть ним

Хвору жебрачку совість.

Може це буде доречно.

Може.

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій