Рідне село – батьківська хата.
Простота захоплює до сліз,
Безтурботність пробігає поруч.
Тут ти дома, а не просто гість –
Навіть мить тут проганяє горе.
Тут хатинка наче сувенір
І в повітрі часто запах диму,
А коли виходиш вранці в двір,
Розумієш – це свята година.
Небо тут не кличе тебе вверх,
А саме стікає у долоні,
Не у місті, а отут шедевр –
У селі, а не на підвіконні.
Тут біжиш стежками босоніж
І земля цілує твої ноги.
Ці слова – не просто теплий вірш,
А в дитинство бажана дорога.
Теплота оточує завжди,
Не одразу ми це розумієм.
Ми ідем, не знаючи куди,
І, які у серці нашім мрії.
Простота захоплює до сліз –
Розривай обійми – будь щасливим,
Тут ти дома, а не просто гість,
А за дім не має більше дива.
Тут хатинка наче сувенір.
Щастя тут – це долі подарунок.
І, коли виходиш вранці в двір,
П”єш повітря наче теплий трунок.