Для голосування необхідно авторизуватись

Косовище

                             «…Куди йдуть туман, кавова гуща

                                 Та старі календарики?»

                                                                       (Хуліо Кортасар)

                              Пам’яті О. П.

Гра в хованки одвічна і проста:

Ми бавимось як діти безтурботні

Хоч вже дорослі… І священна простота

Так тішить нас у дні спекотні.

Ми бавимось – в слова і прапори

І в хованки – з бабусею старою,

Що платтям білим світить до пори

У темряві епохи геморою.

Бабуся – мати бусурманських косарів

Косу ладнає для трави і квітунів,

Що головами в полі ляжуть на покоси.

Поети, гречкосії та нечоси!

Он бачите – сміється сивий дід,

Отой одвічний, що оцю забаву

Нам вигадав – отож коштуйте мід

І виноград, і сонячну заграву,

Допоки жарти сумом не зійшли,

Допоки тлін з стражденної землі

Не став водою, у яку пірнати нам –

Нам дивакам, паяцам, штукарям.

Бабуся в білому несе свою косу

А ранок подарує нам росу –

Нам, дітям чорної землі

І сонця спраглого, що світить у імлі,

Нам – квітам вишні, білим пелюсткам,

Нам – людям, птахам і вікам.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій