Для голосування необхідно авторизуватись

Ноктюрн нірвани

                           «… Крізь тебе, крізь мене
                                 Котить хвилі свої Порожнеча,
                                 На світанку – прожилками крові,
                                 Мертвою маскою гіпсу, де щойно застигло
                                 Миттєве страждання пробитого Місяця…»
                                                                                    (Федеріко Ґарсія Лорка)

Дзеркало
В яке зазирнула ніч
Висить на стіні між світами «вчора» й «дотик».
Тільки темрява
Крізь яку проростає трава
Так само нечутно, так само незримо
Як кванти моїх меланхолій –
Джазових ретроілюзій.
Федеріко зіграв на гітарі
Ноктюрн Порожнечі
Перш ніж піти – по-іспанськи.
Країна загірна моїх мрій кольорових
Стала садом ноктюрну
В якому прозорі яблука
Дозволяють побачити тьму –
Ту, що там, у нірвані –
Царстві вічного спокою.
Та, за межами скла,
Там, де око втомилось бути вітрилом
Джаз Порожнечі грає дивак
МузИка-безхатько Час.
Я ледве торкаюсь леза ножа
(А він теж металеве дзеркало)
І думаю необачно:
Якщо у кожне свічадо Ніч зазирне,
Якщо кожен почує
Ноктюрн нірвани?
Погризене яблуко
Планети Земля,
Пісня першого землероба,
Що помер на світанку…
А пам’ятає тьму,
Яка панувала у просторі,
Де зірки всі без винятку
Згасли на мить…

2

Автор публікації

Офлайн 3 дні

bratlibo

595
Коментарі: 45Публікації: 308Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій