Для голосування необхідно авторизуватись

Підставляючи обличчя холодному вітру

                              «Я – вітер на морі,

                                Я – хвиля в океані,

                                Я – гуркіт моря…»

                                                         (Аморген)

Колись давно я відвідав графство Арма (точніше Ард Маха). Я блукав зеленими пагорбами і біля занедбаного картопляного поля зустрів селянина з лопатою, що сказав мені: «Колись ти був рудим ірландським хлопчиком, а зараз став сивим журавлем який летить невідомо звідки і невідомо куди…» Згадавши цей випадок я написав таке:

Я – терпкий дим, що здіймається

Над картопляним полем Донеголу,

Коли селяни землі каміння

Спалюють бадилля своїх картопляних снів.

Я – солоний присмак вітру

Буремного дня ірландського літа,

Я – руда чуприна ірландського хлопчини,

Що думає про сонце

На землі графства Арма –

Землі, де крім пострілів

Немає нині іншої музики,

Де діти малюють на стінах

Людей з рушницями,

Де мрія про зелений

Листок білої конюшини

Зависає в густому повітрі

Кельтських сутінок Уладу.

Вирує холодне море –

Загусле ірландське море.

А ми все дивимось

У його далечінь

Вицвілими очима привидів.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій