Рік був
Наче зламана гілка бамбука,
Наче кинуте рисове поле:
Травень сонцем землю спражив,
Серпень чорнив жниво дощами,
Велика ріка міняла русло,
Вітер західний
Забув у Серединні царства шлях.
Люди плутали імена і назви,
(Навіть тут – у царстві Лу)
Забували хто батько, хто син,
Черва скупилась на пряжу,
А люди на добре слово.
І вчитель тої ніякої осені
Зайшов з візитом
До князя Молодшого
І раптом помітив
На його подвір’ї квітучому
Коло дому
Драконами прикрашеному
Танцюристів,
Що танцювали у вісім рядів.
Тоді вчитель подивившись скрушно
Сказав своїм учням і людям,
Що його слухали:
«Якщо це можна стерпіти,
То що ж тоді стерпіти не можна?!»
А всі чекали на вітер західний,
А всі чекали на свято
Черлених кленів –
На свято дев’ятого дня
Дев’ятого місяця…