Не насіюй у холодну душу квіти,
Бо серед снігу ,знай вони не проростуть !
Якщо у ній давно стемніло літо,
То у пітьмі ніколи сонцю не сяйнуть .
Не шукай ти у душі холодній море,
Над ним вгорі нависли чорні хмари,
Не видно через край його простори,
Навік сховавши спокій свій і чари.
Не співай ти для душі щасливу пісню!
Для неї кожне слово – гострий ніж ,
Змінили щось можливо ще не пізно ,
Вона ж говорить – “Не чіпай!Облиш!”
Не показуй для душі світлі веселки ,
В очах давно її живе туман,
Вона не бачить свого лиха у люстерка,
Сховавши всі образи й сотні ран.
Не шукай у них собі благословення !
Там ненависть і заздрість лиш живе ,
Ніяких “за”, нізащо откровенню,
Душа і не злітає і радість не бере .
Не навіюй у холодну душу весни,
Свої згасивши сили до нуля!
Вона хоче тільки зими вітром нести ,
Снігами вкрита для неї вся земля .
Не показуй ти душі холодній добре ,
Те добре дощ давно уже залив,
А твоє серце зло полонить вкотре ,
Для інших все хороше загубив .
Автор публікації
Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.
