Я повернувся з м’ясорубки війни,
Намагаюсь повірити, що це правда,
А інші…
Я знову втікаю від людей в тишу
Лісового зеленого храму смерек,
А інші…
Мені тепер війна тільки сниться щоночі –
Кожної бездонної ночі марень,
А іншим…
Я все менше розмовляю з привидом смерті,
Що з’являється мені блідою стрункою жінкою,
А інші…
Я іду по землі сухій і жовтотравній
Пружною ходою живого блукальця
І все менше думаю, що під цією тирсою
Теж колись буду лежати –
Чи то я, чи то моя оболонка тлінна,
А інші…
Я все дивуюсь чому так тихо,
Чому гримить тільки гроза
Над кам’яним містом і дорогами пилу,
А інші…
Я досі живий – і розуміння сього
Не викликає ніякої ейфорії
Не п’янить як вино світанку,
А інші…