«Квіти цвітуть, коли б їх не посадили…»
(Сінь Ці Цзи)
Сірі залізні риби
Пливуть в океан неба,
Пірнають у хвилі хмар:
Такі ж сірі, як ці хвостаті макрелі.
Ці риби пливуть зі свистом,
Кидаються на берег землі
З криком шалу нірвани.
Цих риб вивергають з утроби
Хвостаті залізні дракони.
Цих зелених залізних чудовиськ
Приборкали ми – люди,
І випускаємо сірі зграї в небо,
Що у ніщо обернути
Стадо песиголовців –
Двоногих істот
З головами вовчими,
З цитатами замість думок,
З ерзацами душ з жесті.
Це небо давно стало
Морем злим і недобрим,
Як океан Тетіс –
З почварами замість птахів,
З важкістю олова замість блакиті,
З вісником смерті замість надії…
2014
Автор публікації
Титул: Яскравий коментатор
Думок на тему “Залізні риби Неба”
Прекрасна філософська поезія мене вразила не лише дуже пластичними та барвистами образами, несподіваним сюжетом та колізіями, а перш за все роздумами про сенс існування людини на цьому грішщному світі, де ще не скоро настане Гармонія. Бажаю творчих натхнень.