Сьогодні в домі вчителя
Гостює свята музика:
Сліпий музика Люй Чжао
На семиструнному цині
Виконує пісню «Лінь» –
Пісню царства Чжоу.
Учні слухали майстра,
Вчитель заглибився в роздуми,
Сидів на циновці зажурений
Навіть коли замовкла
Музика дивовижна –
Пісня про однорога.
І коли мовчання
Стало вже геть нестерпним
Цієї літньої днини
У дім старого вчителя
Якось раптово ввірвався
Зозулі сірої крик.
І тоді учень промовив –
Улюблений учень Куна
Учень на ймення Янь.
Спитав він не про марнотне,
Не про людські діяння,
Навіть не про минувшину,
Спитав він про Шлях людей.
І вчитель, з роздумів вийшовши,
Таке відповів учням:
«Прямий був хроніст Юй!
Був він неначе стрілою
Коли мала Шлях країна,
Був він наче стрілою,
Коли нещасна країна
Шлях свій ганебно втрачала.
Яким же шляхетним мужем
Був книжник Цюй Бо Юй!
Він йшов князю на службу,
Коли мала Шлях країна,
І свій талант приховував,
Коли Шлях втрачався
Царством його рідним.»
А літо лагідне й тепле
У дім старого вчителя
(Забутого всім світом
Крім, хіба що, учнів)
Вривалося так зухвало,
Порушивши всі ритуали
Криком зозулі сірої…