На даму поглянув, мов книжку,І думав пробігтися швидко,Затіявши знову інтрижку,Ставало від себе вже гидко. Лишень прочитавши сторінку,Беруся пізнати що далі,Вона ж не питає оцінку,Спокійно чуттєво чіпляє. Потому вдаюся в деталі,З’явилось незвичне завзяття,Та тільки підводить зухвалість,Неждано суть зникла … прокляття. Палало нестерпне бажання,Здолати абзаци скоріше,Я ніби затіяв змагання,Водночас читаючи Ніцше. Враз […]
Без категорії
2047 posts
Вона збирала квіти польові,Постійно думала про нього,Кругом кружляли промені живі,Неначе… вісники від Бога. Її помітиш навіть звіддаля,Жіночна, в сукні бірюзовій,Тож разом чули співи солов’я,Зорі раділи світанковій. Війна, розлука, лиха відчуття,Молитва зараз, як надія,Тому вінець щасливого життя,Кохання щирого сплетіння. Вона збирала квіти польові,Вже інша зовсім, не вразлива,Тверда, рішуча, мовби сіль землі,Була […]
Годинник вистукує секунди,Неспинно скрадаючи літа,Новини розносяться повсюди,Немовби окутала пітьма. Фантомів скінчилася епоха,Згортати бульдозером пора,Брехнею вже ситі ми удосталь,Як мотлох облудливі слова. Майбутнє цікавить і лякає,Минуле проклало паралель,Чи станеться знову щось фатальне?На троні… безумний мільярдер…
У світ чудес полинула неспішно,Моїй душі зробилося утішно,Тут синь небесна ніжила любов’ю,Стелила килим ніби бірюзою. Ступаю тихо, тільки б не зникали,Незвичні звуки скрипки та гітари,І щебіт пташки, подих різнотрав’я,Десь плескіт річки, в заводі латаття. Весна незримо пестить у розмаю,Крізь шепіт вітру, чується, кохаю,Навколо світло, нібито цвіт вишні,Розсипав щастя миті дивовижні. […]
Почувши зловісного крука,Душа залишилась без світла,Затисла тяжка каменюка,Надію поглинула прірва. Сказати, загояться рани,Слова ці для матері муки,На серці роз’ятрені шрами,Бо голос рідненький повсюди. Відтак у вікно все дивилась,А погляд …застиглий в печалі,Навколо могильне затишшя,Яке не лякало вже матір. Війни проклятуще відлуння,Немовби прийшло добивати,Як жити скаліченим душам?Їх за́живо спалюють втрати.
Життя ламало відчайдушно,Вбивали розпачу тенета,Душі цій грішній так паскудно,Чому ж у відповідь смиренна? Суворий інколи є вчитель,Вказав недоліки глибинні…Та місяць Сніжний літописець,Віддав навіки все це тризні. Страху натомість і тривозі,Незвично солодко заснула,Себе, я бачила в діброві,Там щастя чулося відлуння.
Чудово так, коли даруєш квіти,Розрада, мов від сонця подарунок,Веселий промінець у душу світить,Як теплий незабутній поцілунок. Погляньте лиш на панну, ніби щастя,Блаженство розсипає дивоцвітом,В день зимний, відчуваєш подих травня,Напрочуд все наповнюється змістом. З’явилися поля квіткові, й правда,Щоб жінка не забула про жіночність,Тож усмішка її сяйлива, здатна,Леліяти у ніжності твій розквіт.
Промінчики сонця збираю потроху.В горнятко жовтеньке, до щастя у гості,Хотілось би людям, у зиму холодну,Роздати тепло…і осяяти простір. Ще з літа я бачу, ті білі ромашки,Що стеляться полем, як усмішка червня,Погляну і радо пишу знов романси,І душу вкладаю від щирого серця. Є сонце і квіти у фарбі пісенній,Без мряки, без […]
На ранок зненацька, страшна завірюха,Набігла нестримно, накинула снігу,Поривами вітру, зривалась колюча,Та жінка від цього отримала втіху.Схопила лопату, дивачка незламна,Бороти негоду, не треба їй трактор,Вляглися рум’яна, чи скажеш омана?Її забавляє засніжене сяйво.Немовби снігурка, прийшла відтавати,Щаслива до речі, тим часом лапатий,Ще сипав і сипав забувши про мандри,Як добре, заходить… до теплої хати.
Бреду бур’янами блідими,Не знаю куди та й навіщо,Десь спурхне фазан з-під ліщини,Відтак не хвилює це дійство. І байдуже, мряка надворі,Чи сонце виблискує сяйвом,Втікаю від себе в тривозі,Укутавшись сірим серпанком. Душа ціпеніє від болю,Навіщо зі мною це сталось?Немовби розхристану долю,Тепер я спитала зухвало. Враз погляд уткнувся в страхіття,Забула про власні печалі,Постало […]
Отам за імлою, чатую жадану,Осяяну Всесвітом, зірку різдвяну,Як вогник надії, вона заіскриться,Чи в кожній хатині збереться родина?Щоб тепло і світло, і добра вечеря,Усміхнена прийде, сусідська малеча,Рум’яні, щасливі чекають гостинці,Бо знають, дають тут, цукерки та гривні.Кутя на столі, де всю душу я вклала,Зварила узвару, робили це здавна,І страви святкові… такі як […]
Мов янголи, приходять люди,Розкривши незвичайну душу,Пітьма заполонила груди,Вони ж не піддаються смутку. І визначена, мабуть, доля,Для кожного уже на небі,Кому несамовиті жорна,Відомо одному творцеві. Ця жінка, не лишала віру,Світила промінцем любові,Та доленьки тяжку валізу,Тягнути відтепер не в змозі. Тож стерпівши жорстокі муки,Серденько не покрилось льодом,Сльоза і незворотність душить,Полинула… з останнім […]
Там, біля тихенької річки,Засохла тополя стояла,Недоброго начебто вісник,Цей привид одягнутий в саван. Її заливало дощами,І вітру хотілось зламати,Вона ж не вмивалась сльозами,Хіба відчували щось шрами? З’явився десь паросток хмелю,Листочки зелені-зелені,Немов обійняв порожнечу…І знову… життя нескінченність…
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.
Похмура осінь… дощ холодний,Опале листя безпорадно,Лежало мокре й без турботи,Топтали люди наостанок. Отак вдивляєшся у морок,Душі обвитої серпанком,Неначе блискавка із громом,Та досить! Світлого я автор! Не здамся, сонце зачекаю,Хоч краплі стукають у вікна,Тож вип’ю кави, щоб відразу,Додати настрою й терпіння. Цей дивний запах шоколаду,Акорди вирвалися птахом,Життя виводить серенаду,Його відчула до […]
Холодну годину,Зустріли всі квіти,Тож кожну стеблину,Мороз вже помітив. Лишень чорнобривці,Його не бояться,Нема таємниці,Тут предків старання. Їх сіяла бабця,І мама любила,Бо квітка є давня,Як наша родина. Розійдеться запах,Пахучий по саду,Безмежно я вдячна,І дбаю на згадку. На щастя на долю,Букет пригортаю,І начебто поруч,Знаходжу розраду.
Ніжні хвильки, кинуть бризки,Мовби сяйво, сиплють срібло,Тільки чайки чути крики,Нащо ґвалту дивне дійство? Звісно зичну любить море,Давні друзі, ділять простір,Поряд завжди шум прибою,Й голос чайки, ніби в змові. Шторму шалу, ранить гавань,Вітер виє, гуркіт з градом,Кине виклик, чорним хмарам,Схоже пташка зараз янгол.