Зізнатися хочу тобі у любові, Моя Україно, матусе моя. І як підібрати те правильне слово, Щоб висловити свої всі почуття? Тобі я поклястися хочу на вірність,Бо віддане серце єдиній лишень, Яка найдорожча, миліша, найближча,Присвячувать вірші, співати пісень. Для тебе, рідненька я не пошкодую Ні сил, ні здоров”я, а ні життя, […]
Поезія
11793 posts
Плакуча верба-вербиченька Схилила віти над річкою. -Ой, вербо, вербо плакучая, Що тобі сниться, подруженько Ночами довгими-довгими Осінніми та зимовими? Веснонька-красная мариться З своїми дивними чарами, В сні бачу я ще і літечко Та солов”я чую пісеньку Гарну, чарівну, чудесную, Що звеселя моє серденько. Вода тепленька-теплесенька Ніжки лоскоче легесенько. Чекаю вже, […]
Зірвався вітер, вітер-забіяка, Вербичкам кучері щосили розплітав, Берізоньку він змусив також плакать, З неї зелені бантики зривав. Та кидав у траву таку високу, Яку пригнув щосили до землі. І ягідки, що налилися соком, Хотів не залишити на гіллі Черешні, що росла собі в садочку, Але вона за себе постоять Зуміла […]
Опісля дощику рясного,На вечір свіжо і спокійно,Думками зараз як філософ,Зустрінуть хочу ніч неспішно. Циганське сонце усміхнулось,Хмарки пропали напівсонні,Не думай тільки про все людство,Пітьма шепоче у любові. Послухай душу без ускладнень,Блукає серце у серпанку,Сузір’я виткало орнамент,Щоб устелити шлях коханню… Враз ніжна пісня солов’їнаМене розчулила зненацька,Нічна веселка, от потіха!Все підказала, та й […]
«Позбавившись тягаряСтанеш прямим і рівним.Ставши прямим і рівнимРазом з іншими оновишся.Оновившись,Станеш близьким до Шляху…» (Чжуан Цзи) Люди запилених перехрестьЗамовили в ковалів залізних снівТрохи гострих апострофів.Вони ще не знали,Що сухий ясен торішньогоВтопився в прозорому Озері Сліз*,А на поверхні того спокійного ставу,Яку не може збуритиНавіть білобородий Борей**Відобразились (як у свічаді)Посмішка Махатми ГандіІ […]
Розмовляє тихесенько вітер з осокорами, Все на світі знає він, всюди ж побував, Лугами широкими й високими горами, Лісами дрімучими подорожував. Мандрував далеко так аж за океанами, Повернувся все ж таки до країв своїх. Осокори слухають оповідки гарнії, Багато цікавого дізнаються з них. 2016 р.
«Де та душа, що, мов зоря яскрава,Висока й гідна владарського права,Небесну нам осяяла блакить?» (Франческо Петрарка) Ми граємоНа бусурманській лютні дощу,Ми танцюємоБожевільні танці пролісків,Що цвітуть лише у вигадкахЇжаків маленького лісуВчора.Ми креслимоЗнаки хреста і трояндиНа сторінкахЦвяхованих кулями книг,Кожна сторінка якихАпокриф тутешнього,Писана чорниломБузинових ночей Кріпто.Ми сідлаємо вороних конейЛипких войдів безодень,Де ніколи не […]
Кольору сонця очі в ромашки, Вона підморгнула лукаво йому. І переповнена квітонька щастям, Всміхалась замріяно. Може тому Усе їй здавалось казковим і світлим, Що радісно було серденьку її, Бо ніжилась в купелі теплого літа Під супровід пісні малих солов”їв. 2021 р.
Вітер-вітрисько шмагає дощем, Як батогом по обличчю І нахиляє гілки дерев Аж до землі низько-низько. Одна за одною хмари густі Збіглись докупи, мов гуси, Розрізала вже блискавиця навпіл Небо. немов хліба кусень. Стоїть довкола, наче стіна Дощова темна завіса Та обзивається грому луна Уже далеченько за лісом. Значить недовго триватимуть […]
Заколисує дощ монотоним звучанням, Все іде та іде, йому спинку нема. Як на небі з”явилася зіронька рання, Вітер хмар табуни вже тоді розігнав. Доганяти побіг дощик їх на світанку, Лиш сліди босих ніг на траві залишив І привітно всміхнулося сонечко ясне, Побажало погожої днини усім. 2016 р.
Вранішня зійшла зоря І світанок розбудила, Прокидатися ж пора, Розправляти дужі крила, Полетіти аж на луг,Де гніді пасуться коні, Озирнутися навкруг, Вмити у росі долоні, Привітатися скоріш Чемно так із ранком-братом, Щоби той не забаривсь Красне сонце зустрічати, Яке гордо виплива Із-за обрію поволі, Ніби за селом у полі Жовтий […]
Порожньо в батьківськім домі, Не живе ніхто давно в нім, Простір травам й споришам. Лиш ступлю я на подвір”я, Чую голос, ненько твій я І щемить моя душа. Чорнобривці, рута-м”ята І барвіночок хрещатий Тут росли – дитинства квіти. Ніжний запах матіоли Не забудеться ніколи, Скільки на цім світі жити. 2015 […]
Гриби збирали ми після дощу, Це називається ще полюванням тихим, У кошику вже є боровичок Та підберезовик, а ще – руда лисичка. І не забули із собою взять Ми підосичники, рожеву сироїжку, Грибів багато, хоч втомились трішки,Вдалося полювання, що й казать. Не зачепили мухомора лиш І ще отруйну блідую поганку, […]
Цвіте, цвіте яблуневий, Сяєш ти у день травневий Рожевими зірочками У садочку тата й мами. Їх давно уже немає. А яблуньки розквітають, Що садили їхні руки Для дітей та для онуків. Яблуневий цвіте гарний, Спогади летять птахами, Тихо на плече сідають І моє серденько крають. Отой цвіт рожево-білий Додає наснаги […]
Скільки вкраїнців нині за кордоном, Їх виїхати змусила війна. А чи усі повернуться додому, Як сонце миру в небі засія? Ті повернутись залюбки готові До України та до рідних місць, Які сумують без її любові І їм не вистача тепла її. А таких більшість. це вже, звісно тішить, То ж […]
Поселились горобці в просторій шпаківні, Усю зиму там сиділи тихо та спокійно. А як сонечко весняне сніги розтопило, “Господарі” повернулись у свою ” квартиру” “Квартирантів” непроханих стали виганяти, Ті ж не хочуть вибиратись із гарної хати. Крику й шуму наробили, що чути далеко І летіло пір”я сіре й устеляло землю. […]
Багато говорять про карму,Та раптом здалося недавно,Розвіялось марево фальшу,Зірвалось чимало враз масок. Шепочуть позаду: ти винна,Помітили промахи вкотре,Помстились, то ваша помилка…Скажу я лиш: дякую, Отче! Скоряюся сміло закону,Приймаю, якщо заслужила,Ні гніву, ні сліз, ні прокльону,Навіщо злостива рутина.
В блакитнім небі над рікою Там, де високі береги, Хмарки білесенькі юрбою Пливли, мов лебеді-птахи. А на дзеркальнім чистім плесі Посеред тихої ріки Лебідонька та гордий лебідь Тримались легко, мов хмарки. Усі вони чудові й славні. Коли ще й пофантазувать. То вже ніяк не розібрать Де справжні птиці, де уявні. […]