Окрилена коханням, Розкрилена піснями У синю даль лечу Із віршами-птахами Крізь сонце і тумани Й мереживо дощу. Неначе ластів”ята, А їх вже так багато Випурхують з душі. Полинуть поміж люди, Якщо читати будуть, То значить варто жить. 2022 р.
Філософська лірика
2421 posts
До осені пливуть літа мої, А човен долі хвиля все гойдає. Та у душі співають солов”ї, Творча наснага ще не покидає. Надворі дощ. Та серце зігріва Увага друзів, їх любов й турбота І щирі-щирі милого слова, Його кохання мелодійна нота. Життя прекрасна кожна-кожна мить, Хоч іноді й не солодко буває. […]
Давно вже кудись почалапала осінь, На зміну здавалось би прийде зима, Болотяно скрізь на стежках ще і досі І білого снігу також ще нема. Вже й не розібрати яка пора року Надворі, змінилося все. Навкруг непривітно похмуро і мокро, Це ж гарного настрою не принесе. Та в будь яку пору: […]
Створи свій світ — де небо чисте, Де кожен ранок пахне мрією. Де сонце — щире, тепле, променисте, І люди дихають надією. Створи свій світ із кольорів любові, Де замість зброї — пензлі й слова. Нехай серця навчаються розмові, І мова світла в кожнім ожива. Створи свій світ — без […]
Мистецтво, що світиться світлом України, Що сяє, мов місяць, над нашими мріями. У ньому — душа, що не знає руїн, І творчість породжує голос вершин. Тут фарби палають, як сни кришталеві, Як спів журавлів у вечірній імлі. Тут серце малює мотиви і мрії, І світло народжується на землі. «Moon Gallery» […]
В майстерні тиша дихає повітрям, Барви сплять у банках, наче зорі в склі. Я торкаюсь світла — і в його проміннях Пробуджу енергію на своєму полотні. Крапля синього — це подих вічності, Жовтий — пульс душі в обіймах дня, А червоний — жар моєї ніжності, Що творить колір з […]
Заблукало, заблукало в осінь Моє кохання щире неземне. Та серденько моє ще й досі просить: -А ти міцніше обніми мене. Заблукала в осінь, заблукала Моя ще нерозтрачена любов. Але душа просила та благала: -Зігрій, зігрій мене скоріше знов. Закружляли, закружляли, закружляли У листопадовому вальсі вже літа. Та кохання ватра ще […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]
Люба подруго, творча посестро, Ти мене розумієш з пів слова. Моє серденько до тебе горнеться, Бо на все ради мене готова. Мов про рідну турбуєшся й дбаєш ти, Творчим успіхам щиро радієш, Там, де треба завжди опиняєшся, При невдачах теж втішити вмієш. Це неправда. що дружби міцної Між жінками, мовляв […]
На твоїй руці – лінія долі, Я її читаю, наче книгу, Все про тебе знаю, люба доню І такий секрет тобі відкрию: Щоб привітно доленька всміхалась, Будь із нею щира та відверта, Справедлива, чуйна, не лукава, Але до мети йди сміло й вперто. Бо як мовить приказка народна – Під […]
На горі, де місяць спить у травах, Де ростки колише тиша ельфів, — Там Мольфа пряде свої справи, З вогню й дощів — мережить трави. Вона тримає небо на долоні, І трави слухають її слова; В серці — вогонь, у жилах — гучні дзвони, А погляд чистий — мов жива […]
У тиші серця вариться еліксир, Де тіні болю плавляться у світло. Там час спиняє свій прозорий вир, І кожна рана стає вже не помітна. Вогонь прощає — спалює жалі, Вода усе омиє без вагання. Повітря шепче: «Живи і не жалій», Земля тримає ритм зростання. Душа — реторта. В ній кипить […]
Сусідські кури невгомонні,Зарання чути спів бадьорий,Немов зібравши їх півсотні,Вмістив цей дворик, що напроти. Гребуться, небо хто з них бачить?Красуня курка вся барвиста,Біжить за півнем кудкудаче,Помітний красень, ще й харизма. На зерня вказує безмозкій,Розправить крила і голосить,Чи знає долю відсьогодні?Деньок останній…та у борщик. Життя, життя…а що там завтра?За ранок дякую… і […]
” Сім разів відміряй – раз відріж” – Є давня приказка у нашого народу. Перш, ніж зробити щось, ти зрозумій, Треба тобі подумать дуже добре, Щоби не наробити помилок, Не каятися скоєному згодом, Подумай, друже добре ще разок І слухай голос мудрості народу. 2025 р.
Коли осуджували люди,Була реакція відразу,Життя емоції остудить,Постане вчитель, час від часу. Себе повинна поважати!Послання, через всі поразки,Відтак зросла із пташеняти,Свої, встановлюю порядки. Наразі навіть не цікаво,Думки сторонніх, бо понині,Була відвічним я солдатом,Вбивала сторони вразливі. А крила, може й сіруваті,Захочу й дощиком омию,Душі потреба в благодаті,Тож нащо ніжити гординю.
Одинокий журавель Залишився в лузі, Відлетіли вже усі В вирій його друзі. Чи поранена нога, Чи крило підбите, Що не зміг він аж ніяк З усіма летіти. Цього ж бо ніхто не зна, Одинак-журавлик Біля річки походжа Та їжу шукає. Прихисток нехай знайде Журавель-пташина І в теплі переживе Студеную зиму. […]
Осені ватра калинова Яскраво так палає скрізь. Слова освідчення в любові Прийду сказати їй у ліс, Туди, де бігало дитинство, Човником юність відпливла І літечко цвіло так дивно, Вже й осінь у життя прийшла. Та принесла дари чудові, Із віршів вже вінок сплела, Що народилися з любові, Добра, кохання і […]
В кленків. мов коней гриви позолочені, Берізки як русалоньки стоять. Усе це витвір чарівниці-осені, Яка укотре вже прийшла до нас. У дуба теж змінився листя колір, А під вікном горить вогонь жоржин. Вже осінь і в мою ввірвалась долю І вкрила скроні снігом сивини. Та я любить її не перестану […]