Життя круговерть, наче віхола взимку Закрутить, завіє, мете. І не зоглянешся – життя половина Твого минула уже. Робота, турботи й буденнії справи, Так мало святкових в нас днів, Зробити задумане не скрізь встигаєш, А час уже річкою збіг. І спілкуватися з рідними навіть Не завжди часу вистача. Це добре, що […]

Співала матуся мені колскову І я засинала під неї щораз Та скупана була постійно в любові, У ніжності хвилях, теплі її ласк. Коли ж прокидалась – як сонце зоріла Усмішка привітна та щира її. І де б не була я, вона мене гріла Та сил додавала мені і снаги. Матусенько […]

Ніжно так вигравала сопілка, Вдарив бубон, цимбал віражі, Все лилося струмочком так дзвінко, Що співати хотілось душі. Ці троїстих музик передзвони Змусили завмирати серця. Від народу жива й неповторна Чарувала мелодія ця. 2015 р.

Життя моє, мов чорно-біла стрічка Так промайнуло, наче день один: І радості текла бурхлива річка Та болю й втрати був нестримний плин. Мене любили, вірили, кохали І заздрили й ненавиділи теж. Я ж намагалась не звертать уваги, Хоча образа в серденьку пече. Нині живу, радію та співаю І пишу вірші, […]

Окрилена коханням, Розкрилена піснями У синю даль лечу Із віршами-птахами Крізь сонце і тумани Й мереживо дощу. Неначе ластів”ята, А їх вже так багато Випурхують з душі. Полинуть поміж люди, Якщо читати будуть, То значить варто жить. 2022 р.

До осені пливуть літа мої, А човен долі хвиля все гойдає. Та у душі співають солов”ї, Творча наснага ще не покидає. Надворі дощ. Та серце зігріва Увага друзів, їх любов й турбота І щирі-щирі милого слова, Його кохання мелодійна нота. Життя прекрасна кожна-кожна мить, Хоч іноді й не солодко буває. […]

Давно вже кудись почалапала осінь, На зміну здавалось би прийде зима, Болотяно скрізь на стежках ще і досі І білого снігу також ще нема. Вже й не розібрати яка пора року Надворі, змінилося все. Навкруг непривітно похмуро і мокро, Це ж гарного настрою не принесе. Та в будь яку пору: […]

Створи свій світ — де небо чисте, Де кожен ранок пахне мрією. Де сонце — щире, тепле, променисте, І люди дихають надією. Створи свій світ із кольорів любові, Де замість зброї — пензлі й слова. Нехай серця навчаються розмові, І мова світла в кожнім ожива. Створи свій світ — без […]

Мистецтво, що світиться світлом України, Що сяє, мов місяць, над нашими мріями. У ньому — душа, що не знає руїн, І творчість породжує голос вершин. Тут фарби палають, як сни кришталеві, Як спів журавлів у вечірній імлі. Тут серце малює мотиви і мрії, І світло народжується на землі. «Moon Gallery» […]

В майстерні тиша дихає повітрям, Барви сплять у банках, наче зорі в склі. Я торкаюсь світла — і в його проміннях Пробуджу енергію на своєму полотні.   Крапля синього — це подих вічності, Жовтий — пульс душі в обіймах дня, А червоний — жар моєї ніжності, Що творить колір з […]

Заблукало, заблукало в осінь Моє кохання щире неземне. Та серденько моє ще й досі просить: -А ти міцніше обніми мене. Заблукала в осінь, заблукала Моя ще нерозтрачена любов. Але душа просила та благала: -Зігрій, зігрій мене скоріше знов. Закружляли, закружляли, закружляли У листопадовому вальсі вже літа. Та кохання ватра ще […]

Люба подруго, творча посестро, Ти мене розумієш з пів слова. Моє серденько до тебе горнеться, Бо на все ради мене готова. Мов про рідну турбуєшся й дбаєш ти, Творчим успіхам щиро радієш, Там, де треба завжди опиняєшся, При невдачах теж втішити вмієш. Це неправда. що дружби міцної Між жінками, мовляв […]

На твоїй руці – лінія долі, Я її читаю, наче книгу, Все про тебе знаю, люба доню І такий секрет тобі відкрию: Щоб привітно доленька всміхалась, Будь із нею щира та відверта, Справедлива, чуйна, не лукава, Але до мети йди сміло й вперто. Бо як мовить приказка народна – Під […]

На горі, де місяць спить у травах, Де ростки колише тиша ельфів, — Там Мольфа пряде свої справи, З вогню й дощів — мережить трави. Вона тримає небо на долоні, І трави слухають її слова; В серці — вогонь, у жилах — гучні дзвони, А погляд чистий — мов жива […]

У тиші серця вариться еліксир, Де тіні болю плавляться у світло. Там час спиняє свій прозорий вир, І кожна рана стає вже не помітна. Вогонь прощає — спалює жалі, Вода усе омиє без вагання. Повітря шепче: «Живи і не жалій», Земля тримає ритм зростання. Душа — реторта. В ній кипить […]