А білий цвіт акації Медами вже запах, Добром, любов”ю й радістю Наповнює серця. Горить свіча каштанова, Теплом нас зігріва. Шепочеш мені лагідно Освідчення слова. 2015 р.
Лірика кохання
2237 posts
Красень Травень Весну сватав, Старостів прислав: Дядька Сонця, Вітра брата Із собою взяв. Уквітчав її барвінком, Стрічки в коси вплів, Дарував сережки з Вільхи Й перстень золотий. Соку з Явора напились, Слухали птахів. І кохання теплі хвилі Огортали їх. 2016 р.
Вже заливаються-співають солов”ї, Над нами небо зоряне високе. В блакитні очі дивлюся твої, Кохаю, не зважаючи на роки. В моїх очах ти бачиш плюскіт хвиль, А випромінюють вони тепло та ніжність. Підморгує нам загадково місяць, Бо наших почуттів свідок лиш він. Їх збережемо в будні і свята, Не впустимо в […]
Йому не спиться вночі,Її сердечко проймає,Такі далекі й близькі,Й звабливий лагідний травень. Відчутний подих весни,Незвично збуджує тіло,Єство не бачить пітьми,Кохання вабить, лиш світло. Солодкий ніжний танок,Вели під звуки Шопена,Тож місяць дивне панно,Лишив на пам’ять край неба. Неспішно дійство пішло,Іскриться сонячне сяйво,Вони удвох в унісон,Зустріли знову світанок.
Серед розквітлого латаття на озерці Поволі плавав диво-красень лебідь, Тримався гордо та не гордовито, Дививсь, мов у люстерко в плесо чисте. Бо в ньому відображення – так чітко Вірної подруги – біленької лебідки, Що завжди поруч: в бурю, дощ і вітер Й погожу днину, коли сонце світить. В місячну ніч, […]
А жінку образити просто,Відступить безмовно подалі,Душі так журливо і млосно,Мов кинули квіти прив’ялі. Хотіла б забути дні, прикрі,Та серце не вміє мовчати,Неначе пробігли вразливі,Похмурі відчужені хмари. Ти знаєш, отам під снігами,Вже обрис чекає рожевий,Написана доля зірками,Ці знаки нікому не стерти. Бузок як розквітне духмяний,Зігріє теплом і сумлінно,Розвіє душевні тумани,Додавши привітних усмішок.
Від невдач, життєвих бур й штормів Я тебе собою заслоню, Від біди і сильних злих вітрів Та від лиха теж обороню. Ти відчуй тепло моїх долонь Й поцілунок на твоїй щоці. Що би там не трапилось в житті, Він палатиме у серці як вогонь. 2018 р.
Ти порівняв мене з весною, Сказав, що я така ж нестримна І літом названа тобою, Така ж палка, яскрава й дивна. Схожість із осінню шукаєш В моїй душі ліричній тихій. Але упевнена – ти знаєш – В серці зимі немає місця. 2017 р.
Погода додає знов суму,Неділя вся в омані млості,А відзвуки зажури блюзу,Відтак передалися ночі. Хотілося у небо глянуть,Побачить зорепад яскравий,Немовби викрадали казку,Розлючені із сажі плями. Заснути б і солодкі мрії,Нехай заколисають ніжно,Усі ми по краплинці грішні,Лиш маску надівають вміло. Ось тільки у такому стані,Похмурої нірвани, певне,Найбільше розумієш далі,Що хоче розказати серце.
Все місяць плещеться у річці,Та вабить зіроньку небесну,Вона йому по всій доріжці,Прикрасить золотом мережку. Він ніжність стримати не може,Тож ночі відблисками грають,І пестять в любості захоплень,Й дарують внутрішню відраду. А Всесвіт журиться відвічно,Скоріш як місяця спровадить,Від щастя вкутаного німбом…День прийде зникнуть всі забави…
Сумна, похмура осінь,Думки його у тиші…Були давно знайомі,Їх душі мали близькість. Додав ще й дощик суму,Вона така чудова…Все… досить знову блюзу,Сьогодні, мабуть, втома. Краса барвиста осінь,Вагання серед ночі,А місяць кинув промінь,І ніжність сипле в простір. Її кохання поряд,Знаходить свіжі звуки,Тож щастя сіє спогад,Де сходять незабудки…
Ти дивишся так насторожено, Неначе боїшся чогось. Пороблено чи наворожено Можливо тобі.Мабуть хтось Хотів тобі злого й недоброго, Та вір, що погані не всі. Скажи, тобі справді пороблено Чи холодно просто душі? Не може бідненька зігрітися, Бо прихистку так й не знайшла. Дай, Боже любові їй й ніжності, Добра, розуміння […]
Вже осені прояви перші,Лишили на листячку сліди,Легка прохолода на вечір,І небо окутали хмарки. Безмовно йдемо по бульвару,Під сяйвом яскравих ліхтарів,Ми скинули пута туману,Й відчули взаємність почуттів. Хай дощик побризкає врешті,Хіба це завадить нам тепер,Сьогодні в захопливий вечір,Душа написала свій шедевр.
Сизий голуб з голубкою білою Цілувались в зеленій траві, Вони були безмежно щасливими, Про кохання співали пісні. От би людям усім в них навчитися Трепетних почуттів без журби, Увесь вік вірно й ніжно любитися, Як закохані ці голуби. 2015 р.
В іншій жінці не шукай порятунку,Краще трішки розберися у собі,Видно треба все ж погоду похмуру,Нащо бігти у поспішності подій. Зараз кажеш відступитися варто?Серце ж тьохнуло, ім’я лиш нагадав,Вітер холодом проймає, б’є градом,Лячно? Певно ти її… не повертай.
Серпневої пори надворі спека, Милує око квітковий розмай. Та вже красуня-осінь недалеко, Її багату й щедру зустрічай Листочки на берізках пожовтіли,Намистечко калина одягла, А бабиного літа павутина На сонці сяє, сріблом виграва. Достигли у саду медові груші Усюди яблук дивний аромат. Та лише в серце не впускаймо осінь, Йому ж […]
Залишився ти у мене Найрідніший на землі, Бо нема вже мами й неня, Нема близької рідні. Були дядечко і тітка. Наче ріднії батьки, Але й тих Господь покликать В райський сад вже поспішив. Ти один для мене нині Друг, коханий, рідний брат. Дивлюсь в очі твої сині, Стільки бачу там […]
Зіроньки вийшли В небі гулять, За ними місяць Ледве встигав. Вони моргали, Кликали вдаль І розсипали Радість й печаль. На них дивилось Юне дівча, Яке тулилось Та й до плеча Свого милого Із ніжністю. Так було щоби Це вічністю. 2022 р.