Ти стежкою одною йшов, я іншою Та випадково стрілися якось. А виявляється нам по дорозі. Вийшло так, Що ми пліч- о-пліч літ багато ось. Підтримуєш мене всьому, любий мій, Потрібна моя поміч і тобі. Разом легше долать життєві труднощі, Ділити радість світлу теж навпіл. Хай щастя обнімає нас крилятами І […]
Лірика кохання
2240 posts
Засріблилась, засріблилась, затуманилась Колись русява довгая коса, Та молодим ще серденько зосталося Й моя лірична творчая душа. Хоча , коханий вже й тобі на скроні Сипнули снігу сивини літа, Але воно і досі у полоні Любові, ніжності й душевного тепла. Ми не впускаємо в серця свої ні холоду, Байдужості та […]
Я вам пишу, хоч вас не знаю,Та ніби ми знайомі вже давно,Тож випили, мабуть, нектару,Той солод відчуваючи єством. Вітрець порушить дивний шепіт,Й лукавість всю духмяного бузку,Лиш тільки вечір, знову Всесвіт,Готує подарунки зі спокус. Я вам пишу, хоч вас не знаю,Душею все купаюсь у хмелю,Чому не відкриваюся бажанню?Боюся закохатися…табу….
Я букет жоржин приніс в дарунок. У своїх зізнався почуттях. Ти ж мовчала, тільки усміхнулась, Плечі кутала у теплу сіру шаль. Сподівався на взаємність, мріяв, Як в моїх обіймах втонеш ти. Та розбились на друзки надії, Коли тихо мовила: ” Іди”. Я ж не зміг, не вистачило сили І пішла […]
Каштанова свіча Яскраво так горіла, Торкнутися плеча Твого я так хотіла. У вальсі закружлять, Поринути у казку, Кохать. кохать, кохать І дарувати ласку. Та з радості співать Щоби душа хотіла Від щастя раз у раз Моє серденько мліло. З тобою ми удвох, Сп”янілі від любові Сховатись під крило Її були […]
А білий цвіт акації Медами вже запах, Добром, любов”ю й радістю Наповнює серця. Горить свіча каштанова, Теплом нас зігріва. Шепочеш мені лагідно Освідчення слова. 2015 р.
Красень Травень Весну сватав, Старостів прислав: Дядька Сонця, Вітра брата Із собою взяв. Уквітчав її барвінком, Стрічки в коси вплів, Дарував сережки з Вільхи Й перстень золотий. Соку з Явора напились, Слухали птахів. І кохання теплі хвилі Огортали їх. 2016 р.
Вже заливаються-співають солов”ї, Над нами небо зоряне високе. В блакитні очі дивлюся твої, Кохаю, не зважаючи на роки. В моїх очах ти бачиш плюскіт хвиль, А випромінюють вони тепло та ніжність. Підморгує нам загадково місяць, Бо наших почуттів свідок лиш він. Їх збережемо в будні і свята, Не впустимо в […]
Йому не спиться вночі,Її сердечко проймає,Такі далекі й близькі,Й звабливий лагідний травень. Відчутний подих весни,Незвично збуджує тіло,Єство не бачить пітьми,Кохання вабить, лиш світло. Солодкий ніжний танок,Вели під звуки Шопена,Тож місяць дивне панно,Лишив на пам’ять край неба. Неспішно дійство пішло,Іскриться сонячне сяйво,Вони удвох в унісон,Зустріли знову світанок.
Серед розквітлого латаття на озерці Поволі плавав диво-красень лебідь, Тримався гордо та не гордовито, Дививсь, мов у люстерко в плесо чисте. Бо в ньому відображення – так чітко Вірної подруги – біленької лебідки, Що завжди поруч: в бурю, дощ і вітер Й погожу днину, коли сонце світить. В місячну ніч, […]
А жінку образити просто,Відступить безмовно подалі,Душі так журливо і млосно,Мов кинули квіти прив’ялі. Хотіла б забути дні, прикрі,Та серце не вміє мовчати,Неначе пробігли вразливі,Похмурі відчужені хмари. Ти знаєш, отам під снігами,Вже обрис чекає рожевий,Написана доля зірками,Ці знаки нікому не стерти. Бузок як розквітне духмяний,Зігріє теплом і сумлінно,Розвіє душевні тумани,Додавши привітних усмішок.
Від невдач, життєвих бур й штормів Я тебе собою заслоню, Від біди і сильних злих вітрів Та від лиха теж обороню. Ти відчуй тепло моїх долонь Й поцілунок на твоїй щоці. Що би там не трапилось в житті, Він палатиме у серці як вогонь. 2018 р.
Ти порівняв мене з весною, Сказав, що я така ж нестримна І літом названа тобою, Така ж палка, яскрава й дивна. Схожість із осінню шукаєш В моїй душі ліричній тихій. Але упевнена – ти знаєш – В серці зимі немає місця. 2017 р.
Погода додає знов суму,Неділя вся в омані млості,А відзвуки зажури блюзу,Відтак передалися ночі. Хотілося у небо глянуть,Побачить зорепад яскравий,Немовби викрадали казку,Розлючені із сажі плями. Заснути б і солодкі мрії,Нехай заколисають ніжно,Усі ми по краплинці грішні,Лиш маску надівають вміло. Ось тільки у такому стані,Похмурої нірвани, певне,Найбільше розумієш далі,Що хоче розказати серце.
Все місяць плещеться у річці,Та вабить зіроньку небесну,Вона йому по всій доріжці,Прикрасить золотом мережку. Він ніжність стримати не може,Тож ночі відблисками грають,І пестять в любості захоплень,Й дарують внутрішню відраду. А Всесвіт журиться відвічно,Скоріш як місяця спровадить,Від щастя вкутаного німбом…День прийде зникнуть всі забави…
Сумна, похмура осінь,Думки його у тиші…Були давно знайомі,Їх душі мали близькість. Додав ще й дощик суму,Вона така чудова…Все… досить знову блюзу,Сьогодні, мабуть, втома. Краса барвиста осінь,Вагання серед ночі,А місяць кинув промінь,І ніжність сипле в простір. Її кохання поряд,Знаходить свіжі звуки,Тож щастя сіє спогад,Де сходять незабудки…
Ти дивишся так насторожено, Неначе боїшся чогось. Пороблено чи наворожено Можливо тобі.Мабуть хтось Хотів тобі злого й недоброго, Та вір, що погані не всі. Скажи, тобі справді пороблено Чи холодно просто душі? Не може бідненька зігрітися, Бо прихистку так й не знайшла. Дай, Боже любові їй й ніжності, Добра, розуміння […]
Вже осені прояви перші,Лишили на листячку сліди,Легка прохолода на вечір,І небо окутали хмарки. Безмовно йдемо по бульвару,Під сяйвом яскравих ліхтарів,Ми скинули пута туману,Й відчули взаємність почуттів. Хай дощик побризкає врешті,Хіба це завадить нам тепер,Сьогодні в захопливий вечір,Душа написала свій шедевр.