Уметь быть сильным – это воля свыше, Она дана мне год за два вперед И я смогу услышать голос ниже, Тот голос, что века во мне живет, Я не смогу отвергнуть душу друга, Того что слезно просит – помоги, Я не могу сказать, Ты мне не нужен, Ведь от любви, […]
Лірика кохання
2240 posts
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]
З вірності екзамен я здаю роками – Все тебе чекаю, а життя іде… Серце на частини рветься, бо не камінь. Де з тобою стрінемось? Скажи мені, де? Ти зараз далеко й не знаєш, напевно, Як я тебе кличу, як плачу у сні. Між нами дороги стоять та даремно, – Ти […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
Я кожен день, рифмуючи, живу, Проходячи тут вулицями міста. Я бачу тут щодня незвідану красу, Ось ,і закінчилась осінь золотиста Вона пішла лишивши лише слід. Покривши все навколо жовтим листям. А люди,як і раніше йдуть на схід. Щоб повернутись сонцем променистим. ©TEODOR FANGER
І знову сонце за вікном… Відкрило нам цей новий горизонт, Збагативши душі наші цим теплом, В думках закарбувавши цей момент. Ти намалюй той світ, що бачила у снах. Додай у нього розмаїття світлих кольорів, Немов ті квіти, що розцвітають у степах. Ти буть немов той птах, що в небо […]
Самотність не лікують телевізором І в кімнатах ввімкненим світлом Розмов телефонних мізером Не заїдають солодким повидлом Самотність не варто топити у пляшці In vino veritas – надуманий міф Бо доведеться вклонитись поразці За деградації зачепитися риф Долі Богом усім передбачені Просто треба навчитись чекати Не згадувать мрії на вогнищах страчені […]
Що я без тебе, без твоїх очей, Без того всесвіту в якому потопаю… Як ніч без неба, місто без людей, В якому мрії – привиди блукають… Що я без тебе, – спека без дощу, Холодна осінь без рясного падолисту, Маленьке всохле деревце в саду, Корінням вросле в землю кам’янисту… Що […]