Так Богом встановлено буде:
Розрішаючи – гріхи простити.
Тому йдуть до Сповіді люди,
Бо хочуть з чистішою совістю жити.

Хтось несе гріхи свої сумкою,
Хтось в кишені, чи просто в жмені.
Грішив ділом, словом і думкою…
І не просвічені, й не оглашені.

Всі охрещені. Миром помазані,
На нове життя ніби народжені.
Та рядки оці легко сказані,
Бо всі ми є гріхами пошкоджені.

Ділом не грішити, бо то від слова “ділитися”,
І що має хто – тим і ділиться.
І слова – то не гріх, словом можна молитися,
Та і думка якась в радість втілиться.

От нечисті думки і вульгарні слова,
То є дійсно гріх мов канцерогенний.
Хоч людина іде…бо здається жива,
І гадає: то так, повсякденний.

Розчарую вас не повсякденний це гріх,
Підкажу вам тихенько в вірші –
Вульгарність оця це не жарт і не сміх,
То є злочин супроти душі!

І діла наші теж, милосердя діла,
Не руйнуймо збудоване кимось!
Хай з думок, слів і діл, йде до неба хвала,
Тому добре за собою дивімось!

І хай Добрий Господь допоможе нам всім,
Правильно в житті сповідатися!
Тому кожен свій гріх на Голгофу несім…
Тільки так зможемо врятуватися!!!

(світлина з інтернету)