Розгледіти один одного в темряві.
Хіба ж це справді можливо?
Коли зав’язані очі й по пояс в траві,
А у спину періщить злива…
Хіба ж від зневіри не тупішають
відчуття?
Не блукає свідомість у просторі?
А чи це плата така за життя
По своїм міркам і роздумам?
Чи ж впізнаємо свого через біль,
Що як ковдра вкриває щоночі?
Чи промайне хоча б іскри тінь,
Якщо пильно вдивлятись
в закохані очі?
Обійнявшись, відчуємо те тепло,
Що струмить й оживляє душу?
Чи довіку залишиться тільки дно
Почуттів й сприйняття…
бо мушу…
Якщо мати щирі наміри на меті,
Чи можливо себе воскресити?
Або втратити пам’ять й життя
ще раз пройти –
Фінал… тоді можна змінити?
Думок на тему “Можна змінити?”
Хочеться вірити, що можливо….
Вірш дарує Натхнення до життя.