Не мені розуміти, чому я без тебе безкрила.
Я стікаю розтопленим медом в серпневі часи,
Я злітаю відлунням пісень, що у серці носила,
І що лиш від твоїх поцілунків змогли прорости.
Коли дивлюсь у небо, здається, воно мене знає,
Усі радості й сльози, минуле й майбутнє життя.
Та якщо так і є, бо чого тільки в світі буває,
Хай дозволить нам наше кохання нести в майбуття.