Чи ти пам’ятаєш,
Чи пригадуєш, як воно було раніше?
В світі обмеженого числа кольорів
Вицвілих фарб, рідкісних крапок яскравих
Більше схожих на мішені
В коричневій шкільній формі
З червоними плямами на шиях
Ми були веселі як діти завжди і всюди
Навіть ті, чий вирок – одвічне табірне життя
Нам пощастило
Наш вирок скасовано достроково
Ми не встигли звикнути до кривавих міток
Опинилися на волі з беззахисними тонкими шиями
В дитинстві не було блакитного і жовтого кольорів
Зовсім
Як же ми впізнали їх?
Звідки ти знаєш як дихати
Звідкіля приходить знання про небесну блакить
Чому сяє золотом поле і серце щемить
Ноги вгрузають в гарячий пісок
Купол неба дзеркалить вода
Цей берег високий сягає зірок
Тут прокидається пам’ять жива