Прозорий дим здіймається, як птаха,
Над попелом безглуздих таємниць,
Що поховала тут разом зі страхом
Та спогадами пройдених дрібниць.
Блищать життя сторінки у багатті,
На них моя одвічная печаль
І мрії відчайдушні та завзяті,
Мені тепер вже зовсім їх не жаль…
Прозорий дим – усе, що залишилось,
По вітру полетить і понесе…
Все те, що раптом нібито наснилось,
Як сон… Навік забудеться усе.
2 коментарі “Прозорий дим”
Оригінальні філософські роздуми про життя через барвисті поетичні образи. Тема вірша яскраво ілюструється. Вразила особливо Авторська концепція вірша, де є глибина асоціацій та думок про сенс людського життя. Майстерне володіння. Словом. Переосмислення світових літературних традицій. Вражений
Щиро дякую , Валерій!