у цих святах залишися останнім
на ключ замкнути ятку назавжди,
аби ніхто не зміг упасти в яму
і вкрасти маску, вскочити в пітьму.
впаде хай ключ, утопиться в кишені
широких у клітиночку штанців –
в самотність увійдеш мов у пустелю,
де міражі танцюючих слонів.
в душі умить злеліється надія,
що спека ця скінчиться, лине дощ –
і контур суму зрушиш на барханах,
зануриш м”яко капці у пісок…
сліді усі завіє жовтий вітер,
бархани знов сховаються у сум.
