Линн прыгала на звездах, танцевала
Средь синих облаков плела судьбу
Царевна-Лебедь ЦИ в рукав набрала
И расплескала на‘ землю For You
.
Но не просеялась любовь – ее не видел
Не верил, не смотрел, не ожидал
Космический закон все то предвидел
А почерк смертного его не узнавал
.
Крошились звезды майским днем, кристальной былью
Скользя каратами по раненой земле
А он ботинки не снимал, стекала пыль YOU
А Линн с тоскою наблюдала. Ци в огне
.
Но как-то раз в письме, что к Николаю
Он написал заветные слова
«Спусти мечту ко мне. Ее. Я знаю
Я видел небо, видел имя. Линн. Она»
.
И улыбнулись облака его проЗренью
Царевна-Лебедь снова звезды сыплет вниз
Он смотрит на’ небо. В душе его смиренье
И восхищение Линн почерком – каприз
.
Посвящается Кучеренко В.
Тому, кто читает
Тому, кто ощущает
Тому, кто понимает
Думок на тему “Линн и звездная молва”
Пані Еріка! Я просто несподівано вражений не лише простору цього “міфологічного вірша”, який викликає певні мистецькі асоціації з картиною Михайла Врубеля. Традиційно дуже оригінальна поезія з певним міфологічним простором, який народжується на моїх очах. Це простір Єднання Людської Душі і Всесвіту. Щиро дякую за присвяту вірша. Надзвичайно приємно, що ми живемо на “зоряних променях” , які поєднують Людські Душі саме цієї миттєвості