Подуй мені на рану, бо пече
І ноги мокрі від розтанувшого снігу.
Не повернути річку, що тече,
Як знизу вверх так і з гори до низу.
Закрий своїм плечем мою печаль
І прожени як ворога із хати,
Де місце тільки квітам і птахам,
Щоб навесні у серці спокій мати.
Не забирай у мене те, що дав,
Залиш мені, воно тобі й не треба.
Мої думки-лелеки прилетять
Й розірвуть назавжди сітки-тенета.
Подуй мені на рану, бо пече,
Не можу тихо плакати й кричати,
Вже не залишиться ніколи так як є,
Ти погубив мою любов назавжди.
Думок на тему “Біль”
Дуже щиро, сповідально про історію кохання, яке так болить, немов це кривава рана…Це дійсно так буває у нашому житті, вражений до глибини душі….