А я на Вас дививсь та був німим,
Хоча душа моя кричала: – Нумо!
У мене є ще стільки дивних рим!
Я ще не всі пустила в люди думи!
Осіннє листя падало до ніг,
За рогом шлях видзенькував трамвайний,
Я був німим, бо думи – не для всіх,
Вони для Вас і осені, звичайно.
Думок на тему “А я на Вас дививсь та був німим…”
Пряму мову душі краще взяти в лапки. Так читачу буде легше зорієнтуватися.
Зворушливий вірш, а закінчення вкрай влучне! А й справді, є речі, про які говорять не з усіма, бо це miafina!