та це неможливо і дико
позорисько справжнє і стид
атланти занадто великі
кричав велемудрий нарід
пощо нам ота їхня слава
чим вгодить вона гаманцю
нам справи миліші миршаві
на велич де взяти терпцю
женіть тих атлантів за грати
у безвість женіть у пітьму
а небо… а небо тримати
уже і немає кому.
Думок на тему “атланти”
Гарний вірш. Я вже на тому сайті його коментувала. Прокоментую і тут.