Пішли дивитись грудню в очі,
Він у лісах давно заліг,
Де ієрогліфи сорочі
Зоря насипала на сніг.
Там вітер довгі монологи
Читає тіням самоти,
Там в кожнім дереві – епохи,
Живі історії, світи!
Там кожне судження – пророче,
Усі незлагоди – мов дим.
Пішли дивитись грудню в очі,
Пішли мовчати разом з ним.
Думок на тему “Пішли дивитись грудню в очі…”
А як грудень дивитиметься нам в очі після такого безсніжного місяця?)