Для голосування необхідно авторизуватись

Пам’яті батька

Пам’яті батька

Сьогодні   моєму батькові виповнилося б 90 років…
Тато народився в небагатій родині, тому до тяжкої роботи доводилось звикати з самого малечку. Я мало пам’ятаю з його дитинства, бо за його життя сама була дитиною і шукала в нього любові та ласки, яку він мені віддавав сповна, оскільки я була найменшою донькою і його улюбленицею, і вміло, по дитячи, використовувала його прихильність. Розпитати про його життя не встигла, бо це стається в більш свідомому віці, а він до такого мого віку не дожив.
Моє дитинство було щасливим, бо поруч завжди були рідні люди – тато і мама. Я пам’ятаю його натруджені руки, що простягали мені згорток вчорашньої газети, в якому тато мені приносив подарунок то від зайчика, то від білочки, то від лисички. Я настільки раділа таким подарункам, що виглядала тата, щоб не проґавити його повернення з роботи.
Він дарував мені це щасливе дитинство, якого в нього не було ніколи, бо воно припало на роки війни та голодомору, коли життя було не просто гра у виживання, а це була страшна реальність. Люди тих років загартували себе сильним духом і мій тато був таким.
Він на своїх плечах носив з лісу по колоді, щоб змайструвати дім для своєї великої родини. В цьому домі скрізь були прикладені його руки, навіть ті саморобні меблі, які довгий час слугували на благо сім’ї, бо зроблені були з великою любов’ю. Я пам’ятаю, як мати журно хитала головою, коли з часом я намагалася змінити інтер’єр в домі: “Вже все батькове візьми та повикидай”, або “Бачив би батько…”
Сьогодні моєму батькові виповнилося б 90 років… Він працював механіком на тракторному стані і йому було під силу полагодити саме серце величезного, як мені тоді здавалось, комбайну, але полагодити його серце, на жаль, не вдалось нікому.
Сьогодні ми зібралися б усією своєю великою родиною і заспівали б татові МНОГАЯ ЛІТА, а також багато його улюблених пісень, адже він так любив співати. Його дзвінкий голос, іноді, й досі дзвенить в моїх дитячих спогадах, особливо в пісні: “А льон цвіте синьо-синьо…” Хтозна, скільки б пісень ми з ним могли б заспівати разом з нашою багатоголосою родиною, бо батьків голос успадкували всі його вісім доньок…
Я ще довго після його смерті вибігала на сільський стадіон, в надії побачити, як він навпростець неспішною ходою повертається з роботи додому. Здавалось, ось там здалеку, в кінці футбольного поля, замайорить його постать… але його внутрішній двигун не знав відпочинку, занадто багато приймаючи на себе. Інакше, сьогодні моєму батькові виповнилося б 90 років…

3

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Людмила Масовець

108
Коментарі: 0Публікації: 37Реєстрація: 03-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 09.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 06.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій