О моя люба, тривожна, в самотність закохана панно,
Доторкнутись до сонця не можна, надія на фортепіано;
Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть, і
На те, що в твоїх обіймах, розпочнеться нарешті повість.
Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно,
О тільки б в якомусь слові не допуститися помилки, жадно
Закинувши голови в ноти, на струни фортепіано,
І скільки б не грали мелодію, – тривалості гри замало.
Замало твоєї присутності, наповненням дивного міста,
В серцях висхідної звучності, в жодній вулиці, ти, не помістишся.
І в жоден рядок не втиснешся, в самотність закохана панно,
А сонце ще так далеко, а туга за ним вже, як даність,
Сказати б – повинність, розплата, прелюдія теплих ванн,
Де сипле проміння сонце у купіль лякливих звикань.

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Infantis

712

Коментарі: 81Публікації: 74Реєстрація: 08-04-2020

Автор місяця (Червень 2020)

Достижение получено 08.07.2020

Титул: Автор місяця (Червень 2020)

За публікацію “Прощаючись”

14 вподобання користувачів у червні

Яскравий коментатор

Достижение получено 11.05.2020

Титул: Яскравий коментатор

Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 06.05.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій