Для голосування необхідно авторизуватись

КЕЛИХ БІЛОГО

За келихом білого давай поговоримо,

Сьогодні віч-на-віч, лише ти і я.

Твій погляд крізь роки і змін не зазнав

І голос все той же, мов муза луна.

Згадав, як колись ти так тихо казав:

«Твій погляд – мій всесвіт, твій подих – мій кисень,

А руки мої, то твоя лиш броня… »

Ти дивишся тяжко в мої сумні очі,

Дивлюся на тебе і в пам’яті знов,

Наше минуле, мов спалахи світла,

Спогад за спогадом вмить промайнув.

Навіщо прийшов? Чому знову з’явився?

На серці камінням думки залягли,

Як би ж ти тоді не шукав кращу долю,

То зараз би досі щасливі були.

 

За келихом білого давай поговоримо,

Минуле в минулому вже залиши.

Коли ти пішов, моє серце розбилося,

На мільярди дрібненьких шматків.

Коли ти пішов, мої очі заплющились,

Не бачили барв тієї весни.

І душу мою, ту, що в пеклі залишив,

Там, де її на шматки розтягли,

Не ти виривав із пітьми тисяч літ.

Тож не кажи мені більше, не треба,

Що твої руки моя лиш броня,

Більше не треба дивитись з надією,

І на вблагання часу не втрачай.

За келихом білого розмова завершена,

Я, так як ти, по-англійськи пішла,

Тобі я напам’ять, надовго залишила,

Присмак п’янкого вина.

5

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Irinka Adamenko

133
Коментарі: 6Публікації: 27Реєстрація: 06-06-2021

Небайдужий читач

Достижение получено 18.07.2021

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 09.07.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій