Я давно перестала видеть яркие сны,
Чёрно-белая лента всё чаще мелькает,
В ней забытые повести пройденных лет,
И мечты, что всё так же, остались мечтами.
Я давно перестала видеть яркие сны,
По ушедшим давно перестала я плакать,
Ведь судьба не даёт ничего, что ломает как трость,
А даёт только то, что сильней закаляет.
Я давно перестала видеть яркие сны,
Верить лживым словам, доверять подлым людям,
Я давно уж сожгла все былые мосты,
Чтоб по ним больше прошлое уж не вернулось.
Я давно перестала видеть яркие сны,
И следить, как летят в небе золотом звёзды,
В книге судеб неведомы больше шаги,
Их на ощупь, не видя, уж никто не осудит.
Я давно перестала видеть яркие сны,
Но всё так же с надеждой, по утрам просыпаясь,
Где-то там, в глубине, на краю, у черты ̶
Свою душу невольно спасаю.
Я давно перестала видеть яркие сны,
Чёрно-белая лента всё чаще мелькает,
У судьбы ведь на каждого планы свои,
Подчиниться и ждать, вот и всё, что осталось.
3 коментарі “Я давно перестала видеть яркие сны”
Ніхто не відає свій шлях,
і де опинишся, не знаєш…
Написано десь у зірках –
ось там згодитися ти ма́єш…
—————————————————-
Його́ завжди́, завжди́ зама́ло,
лиш огяе́шся – вже нема́є…
І що шукав – на горизонті знову…
Ось так по колу все блукає…
Пані Ірина! Поетично, щиро, сповідально. Хочу нагадати, що сни це прояви людської підсвідомості. Вірогідно, що Ви переживаєте період болісних роздумів у просторі власної Долі. Тому і сни не є кольоровими. Це дуже оригінальна тема для роздумів. Я знаю, що є вчені, які займаються такими питаннями. Я пригадую, що про сновиди писав знаменитий вчений Зигмунд Фрейд. Але до всього треба ставитись спокійно як прояву Божої Волі в житті людини. Це бентежний світ Людської Душі. Просто треба намагатись цей світ відтворити в кращих традиціях світових поезій: Данте, Шекспір, Байрон, Пушкін, Тарас Шевченко, Леся Українка, Бродський. Бажаю Вам нових творчих натхнень та глибини філософських роздумів про сенс людського життя.
Дуже дякую.