Я Ваша нота, музиканти!
Мене візьміть і викиньте за обрій,
Де сходяться докупи світу канти,
Де я лежатиму в подертій торбі.
Я там чекатиму, як зійде сонце,
Я колисатиму закохану траву.
Я запитаю в неба, чи не сон це
І чи живу я наяву.
Я Ваша муза, о поети!
Мене схопіть в повітрі за вікном.
Я все сплітаю росяні cонети,
Які сидять у вас же за столом.
Та я твоя, замріяний художник!
Мене створив ти вільну і просту,
Щасливу й ніжну, і, мабуть-що, кожний
Про мене мріяв в пору золоту.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 08-08-2020
