Для голосування необхідно авторизуватись

Ходу нема.

Найжахли́віше те, що так, як тоді – не виходить
Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення
Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить
Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї

Нам залишився попіл – ні пробачень, ні писаних істин
Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті
Я ненавиджу відстань, більше всього ненавиджу відстань!
До святої і чистої люті

Стільки крапок і ком, стільки “вибач” між кожним рядком
Час повзе павуком і сплітає своє павутиння
І я розумію, що горіти, бодай сірником
Не таке вже й просте, але все ще безцінне вміння

Пахне вереснем свіжим, другим вереснем без перемов
Сивий бог безпорадно виходить і руки розводить
Я сумую за кожною з наших колишніх розмов
Хочу так, як тоді
але так, як тоді –
не виходить.

3

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Irene Hnatiuk

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 09-08-2018