Для голосування необхідно авторизуватись

Не умію жити, і, мабуть, не навчусь

Не умію жити, і, мабуть, не навчусь –
Важкі ноші звалились на мої плечі.
Не зможу знайти бодай стежку просту –
На шляху завжди встануть непосильні речі.

Життя так промине , а я й не побачу,
Закутавшись з головою в таємничих снах,
Де згадую про невмируще, подекуди й вічне.
Де доля, можливо, наведе мене на шлях.

Та чомусь я все йду, і шляхи прочищаю,
Камені здіймаю високо над небом.
Немає цьому краю, а час іде – втікає.
Раз -за-раз вирішую невирішувану проблему.

Вірю, що все сягає свого кінця,
Бо мрійник в мені мріє, ще не згаса.
І голуби миру прилетять до віконця,
З листом, що несе в собі щастя та добра.

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Vlad Mamai

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 09-08-2018