І знову гаряче печуть ослаблі очі,
Та не до сміху, а до сліз, до сліз.
Вони непрохано так по лиці лоскочуть
Стікають просто і плетуть ескіз.
І це не вперше сталося я знаю.
Я обіцяла більш не буде їх…..
Та тільки обіцянку не вдержала…
І знову сльози затопили сміх.
Можливо, передбачення банальне,
Коли тече сльозина по щоці,
Вона, мов срібло, оживе криштальне ….
Залишить згусток льоду на лиці.
Думок на тему “Сльози”
Гарний вірш.