Минуле клубочком живе у душі,
І змотує з пам’яті ниточки тонкі,
У сріблі блистять легкі промінці,
В орнаменті зорянім ніби ушиті.
Минуле пройшло, усе не повернеш,
І складені в зошит сторінки його,
Та букви щоразу, неначе навперто,
Читають в чорнилах з рукою перо.
В минулому ноти виспівують пі’сні,
І золотом сипляться срібні рядки,
Минуле уставлює дні в оберіжки,
Освітлює шлях, у майбутнє пройти.
І можна забути, та пам’ять поверне,
У часі віднайде свій срібний рядок,
Неначе пшениця, в немолотім зерні,
Пройде через роки в новий голосок.
27.06.2021
Думок на тему “Минуле”
Дуже вірно та влучно підмічено. Пані Оксано, у Вас такі різножанрові вірші, але всі з душею, наповнені майстерним володіння римами та образами – дуже приємно читати.