Невже вона прокинулася поруч,
Духмяна, свіжа, плекана, ясна,
Омріяна, мальована власноруч,
Твоя наївна дівчинка смішна?

Ногами босими вивчаючи паркети,
Тобою ще нехожених ночей,
Воліє все, що було до, безжально стерти,
Вона вмикає блиск твоїх очей!

Наповнений, по вінця аж налитий
Бажанням чи то жінки чи весни,
Ти відтепер вразливий і відкритий
І в плейлисті про неї всі пісні.

А на губах лишень відбитки сонця,
Залишені втікачкою на згадку.
Вона пішла, розплівши свої коси,
Вона пішла, співаючи веснянку.

Автор публікації

Офлайн 6 років

j.s.garmasch

2

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 15-04-2020