Ти знаєш, мамо, він п’янить, Як те дешеве у пакеті вино. Здається, ще одна лиш мить І я кану на дно. Ти знаєш, мамо, я тремчу, Коли говорить він до мене. З ним усе здається по плечу, Та серце б’ється, мов шалене. Ти знаєш, мамо, я не плачу, З ним […]
Daily Archives: 15.04.2020
49 posts
У тебя удивительные руки. Я бы сказала, что они таят в себе завораживающую неразгаданную тайну. Я чувствую движение твоих рук, когда они невидимо творят странное очертание…очертание меня. Они молча говорят собственным языком, но в этой немой тишине я понимаю, что эти руки творят что-то неповторимое. Невероятная мощь, в таких простых […]
Вір… Вір у пітьмі, коли не видно обрій, Іди до світла, серцем відчувай… Візьми надію… Щиро без упину свій вірний шлях – Надією плекай… Коли стомився у лиху годину, І біль у серці – рветься через край… У себе вір… У ту тяжку хвилину, А долю – в руки Господа […]
Почуваю себе річкою серед потоку щоденного буття. У невідомих краях свій початок єства започаткувало маленьке джерело, джерело мого існування, де не простим шляхом, напрямком до вічності протікають води мого життя. Неспинна течія з перепонами на шляху несе мене в далеку невідомість. Потік життя. Потік мого життя, мого існування. Іноді мені […]
Я в Осені запитую: “Чому така сумна?” Волосся їй розчісую, Золотаве, як вона. Та Осінь все вслухалася: Про що це знову я? Вона аж здивувалася: “І звідки ти взяла?” У вічі мені вп’ялася, Мене всю пройняла, І довго все вдивлялася, Неначе щось знайшла: Кохання нерозділене, чи смуток і жагу; Тернисту […]
Погляньте, хоробрі солдати, Дерева вдягнулись у шати. Осінь барвиста прийшла, А вас, все нема і нема… Десь матері серце кричить: Чомусь її син мовчить. “Невже його більше немає!” Десь матері серце волає. Невже ваші мрії, солдати, про те?.. Невже ви не знали, що там помрете? Там – на війні, вогненній […]
Так стримано і без овацій, Ти поглядом мене зустрів. Та у полоні моїх грацій Ти на очах сп’янів. Два погляди злилися У битві почуттів. В очах вогонь іскрився, То ніжно мерехтів. Той погляд різав на шматки, Крамсав дедалі більше. У горлі скупчились коми, А біль проймав все глибше. Відверто, я […]
А нині вже в зими взяла реванш Весна пахучим абрикосів цвітом, Змінила сірість неба на блакить, І обігріла землю сонця світлом. Радіють мозок, очі і душа, Відчувши ясно пульс життя навколо, Бо знову маєм той щасливий шанс Оновлення й свободи від старого. Прокинувшись і заспівавши в такт Пісням пташок невтомних […]
Посивіла бабуся загляда у віконце. Чомусь не всміхнеться їй вранішнє сонце За вікном лютує, вирує негода В житті не завжди хороша погода. Вітер крутить, підіймає До землі все суще щосили кидає. Війнув болючим спогадом на ганку, І відчинив минулого фіранку: Маленьке дівча стежиною біжить, Її голос душі нестерпно кричить. В […]
КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ… – А кожна квітка файна по собі, – Казала моя бабка НАТАЛІЯ, – Оце, наука, дівонько, тобі, Твоя дівоча заповітна мрія. Бо квіти висівають для душі, Кохаються у квітах із любові. Насіння, цибулинки і кущі Нам подарують квіточки чудові. Барвінок, айстри, чорнобривці, мак, […]
Коли сяє сонечко, співають пташки і буяє зеленню все довкола, так і хочеться затягнути якоїсь веселенької пісні. Цієї ж сонячної пори, наприкінці весни чи на початку літа, точно я вже не пам’ятаю, трапилася немилосердна, на перший погляд, але, все-таки, кумедна пригода. У селищі мале Бокове, Мале, бо ще є й […]
Дивитись ворогові у вічі, Навіть, не страшно – ти повір. Страшніше, майже, вдвічі, Іти йому наперекір. І ти ідеш, так швидко йдеш, Та час спливає так повільно, Ти набираєш обертів – женеш, Та плин часу шепнув: “Стабільно”. І ворога того ти не боїшся, І бачиш ти його щодня, Та не […]
Нумо, браття! Жити в дружбі, Цінувати своє життя! Станемо, браття! Ми ж бо дужі, Погасимо вороже багаття! Братські народи, бийте тривогу! Не стійте в провулку, в тіні! Не будьте байдужі до мого народу, Допоможіть брату чи сестрі! Давайте, браття, жити в дружбі! Цінувати кожен момент. Я вірю, що ми – […]
Діти – це снага до життя! Велика, безмірна скриня добра. Діти – це великі надії! Рано, чи пізно, здійснять наші мрії. Діти – це промені сонця! Стукають завжди у “людські віконця”. Я дітям відкрию “віконце своє”, Що носить ім’я – “серце моє”! 04.02.2010 р.
Чи розумієш мову вітру? Який нашіптує деревам Свою історію-палітру, Що переходить, згодом, травам, Озерам, лукам і лісам, Що так хвилюються тривожно За долю вітру, що десь там… Бунтує так бентежно й дивовижно. Володар всіх природних явищ. Куди війне і як війне,то так уже й буде. Ніхто не в захваті від […]
Голова зібравсь виходить, Коли хтось в двері стука;- Якийсь іноземець заходить: -Дай зємлю…падлюка(!)… Не стерпів такої наруги Заморської птиці- Як умазав раз та другий Нахабу по пиці!!! А кулак мов камінюка (Ледь не вибив ока!!!). -Нє нада…падлюка… Давай…падчаснока… * * * […]
Доле моя, пригорну тебе я, Пригорну, як маленьку дитинку. Доле моя, попрошу тебе я, Усміхнися мені на хвилинку. О, усміхнена доле моя, По життю я з тобою крокую. Те, що бачила ти, те і бачила я. За минулим, повір, не жалкую. Пригорну тебе я, моя золота, Пригорну, обійму, зацілую. Більш […]