Коли востаннє зашепоче вітер,
Коли світ сонця згасне пред очима,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
Вона згадає, як була дівчиной.
Згадає гори і степи широкі,
Згадає хвилі й морські глибини,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
Про те, що марно прожила дівчина.
Згадає маму, татові обійми,
І те, як зрадила себе заради інших,
Душа заплаче і заплачуть сльози,
Тому що щастя не побачить більше.
Серед зірок горить одна яскрава,
Ще молода, тому що віднедавна
Вона на небі, а душа заплаче
Про те, яка була дівчина гарна.
15.03.2021

4 коментарі “Коли востаннє зашепоче вітер”
До сліз…
Natalya Starchenko, дякую!!! 🌹
Душевно. Затронуло глибоко. Змусило замислитися, чи не марно я ось так живу, Дякую
Li Sato, дуже дякую за коментар!!! якщо ми над цим замислюємося, значит вєе живемо не марно! 💖🌹