Осень, темно уже в восемь, и ночь холодна,
Мысли опять норовят усмехнуться лукаво
И прошептать, что за осенью будет зима,
Та, что не всеми любима и мне не по нраву.
Осень, костры провожают роскошный ковёр
Листьев опавших, а значит, свой путь завершивших,
Сочный октябрь так часто бывает хитёр,
Напоминая как будто случайно о бывших.
Бывших знакомых и бывших несбыточных снах,
Бывших минутах в закат уходящего лета,
Осенью хочется сделать широкий запАх
В мягком пальто кашемира песочного цвета.

2 коментарі “Осень, темно уже в восемь,”
Пані Катерина! Я прочитав багато Ваших талановитих віршів про ОСІНЬ….Поетично, барвисто, щиро, яскраві пластичні образи Природи та Людського життя , де є також глибина філософських роздумів. Це викликає у мене асоціацію з “Болдінськими віршами” Олександра Пушкіна. ПОРАДА: Може Вам спробувати вірші про осінь у місті (Харкові) об”єднати в декілька циклів та опублікувати знову на сайті “Лілія”, але продумати “мелодію та сюжет” кожного поетичного циклу . Варто подумати?
Пане Валерію, щиро дякую за увага до моєї творчості та за гарну та корисну ідею щодо збірки осінніх віршів! Обов’язково дослухаюся!