Стоїть в селі батьківська хата…
А батько в ній давно один.
Не вийшла з ним мені назустріч мати…
Незвично так… Хоч й пролетіли вже роки.
Радіє батько, тамує подих,
За двох чекає, за двох живе,
За двох він береже родинний вогник,
Та лиш гніздо тепер самотнє і пусте.
А в хаті затишно, духмяно
Так само, як було колись…
З портрета дивиться на мене мама
І ніби каже:”Доню, посміхнись!”
Ромашками подвір’я застелилось, ~
Думки в дитинство здійнялись…
Я б там малою і лишилась
Якби ті миті зупинить…
Автор публікації
Коментарі: 7Публікації: 34Реєстрація: 10-08-2020
Достижение получено 11.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
