Кава з молоком… Гірко~солодка…
Скоринка хліба, крихти на вустах…
Конвалія настирливо мій ніс лоскоче…
Лунає крізь відчинене вікно ранкова метушня…
Намащу хліб товстіше медом,
Щоб серцю солодко було, ~
Відчую смак я квітів й неба,
Що тане ніжно сонячним теплом.
Бадьора прохолода лягає на коліна,
І втома з ночі поступає їй…
Загорнута у ковдру, немов мала дитина,
Я раджуся без поспіху з думками у тиші
Пухнастий кіт срібло~графітний
Лиш одним оком погляда,
Щось муркнув незадоволено й ліниво,
Хвостом підлогу підміта.
Прокинулось чиєсь фортепіано…
І джаз розлився в самоті…
На зміну темряві прийшов світанок,
Запалюючи день новий в житті…