Зіронька з неба дивилась у воду
Чисту, прозору, що річка несла,
Та й закохалася у свою вроду
Так, що очей відвести не могла.
Теє кохання було безотвітним,
Як не яскраво сіяла зоря,
Зранку зникала її половинка~
В хвилі ховала шумлива ріка.
Ввечері знову зоря палахтіла
Так, що й до дна своїм сяйвом торка…
Мучить кохання красуню гордливу,
Та не знає вона, що до тла вже згора.
Дивиться в річку небесна світлиця
Бачить, що тоне кохання її,
Бо не горить, як раніш і не іскриться
На порятунок із неба зірвалась умить.
Та не змогла долетіти, згоріла…
Лиш сріблом розсипалась вона уночі.
Не здогадалася навіть, що її не любили,
Що марно згубила себе назавжди…
Автор публікації
Коментарі: 7Публікації: 34Реєстрація: 10-08-2020
Достижение получено 11.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
