Нам не купити спокуту за гроші,
То ж в безгрошів’ї читаєм молитву,
Нам би від страху облегшити ноші,
Виграти з пеклом нерівну сю битву.
Знов народитись, згорівши дощенту,
Шлях віднайти повз бескеття, повз прірву,
Бути в подіях, в основі — фрагментом
Часу, що йде напролом, через вирву…
Нам би прокинутись з сну вікового,
Скинути тих, хто нам бреше так вміло.
В нас є своє — не потрібно чужого.
В серці від болю усе заніміло….
Долю б змінити і шлях той терновий,
Крила розправити, біль відпустити,
Хай наш світанок не буде багровим.
Боже, дай вдачу нам Щастя хрестити.
3 коментарі “Нам би”
Вражений. Настільки потужна поезія, яскраві образи, барвиста пластика та глибина філософських роздумів надзвичайно високого духовного рівню. . Вразив дуже останній куплет:, немов в традиціях Тараса Шевченка або Лесі Українки:
Долю б змінити і шлях той терновий,
Крила розправити, біль відпустити,
Хай наш світанок не буде багровим.
Боже, дай вдачу нам Щастя хрестити.
Дякую ВАМ!
Я бажаю Вам нових творчих натхнень та міцного здоров”я. Божих благословінь. З повагою Валерій. Київ.