Чарівна осінь наступає,
Багряним листям шелестить.
Її думки ніхто не знає-
Така чудова і прекрасна мить.
Шпаків розмови всюди чути,
Не хочуть покидати рідний край,
З дороги дальньої їм не звернути,
Вже скоро відлетять за небокрай.
Затягнуть незабаром небо хмари,
Останній лист прилине до землі,
Дерева та кущі мов постаті-примари,
Стоятимуть зажурені й сумні.
Та тільки осінь посміхнеться зранку,
Стає так тепло і приємно на душі,
Промінчик сонця заглядає крізь фіранку,
Вітаючись з метеликом та мушкою на склі.
І хоч буває осінь норовлива,
З холодним поглядом ступає по імлі,
Та все ж вона така вродлива,
Мандрує тихим кроком по землі.
Автор Леньо Світлана
2021 рік
Думок на тему “Осінь”
осінь…вона прекрасна